Гілка «Елемент коду»
Ця гілка служить для створення елемента коду блоку.
Також цій гілці задаються ім'я елемента коду і за необхідності умова його вставлення в код проекту.
Для вибору умови вставки є три варіанти.
Для вибору умови вставки є три варіанти.
У разі вибору варіанта «Немає умов» код, безумовно, вставляється в скетч за необхідності.
У двох випадках необхідно вибрати умову вставки коду в скетч.
Це робиться за допомогою кнопки "Вибрати умову" (2). При цьому відкривається вікно зі списком умов, доступних для даного елемента коду.
У двох випадках необхідно вибрати умову вставки коду в скетч.
Це робиться за допомогою кнопки "Вибрати умову" (2). При цьому відкривається вікно зі списком умов, доступних для даного елемента коду.
Якщо вибрано умову за допомогою кнопки «Перейти на умову»(1), можна безпосередньо перейти на гілку налаштування вибраної умови.
При виборі варіанта "Умова істинно" код вставлятиметься в скетч, тільки якщо логічне вираження умови повертає True. Відповідно, якщо вибрано варіант «Умова хибно» код буде вставлятися в скетч, лише якщо логічне вираження умови повертає False.
Тоолбар редактора коду залежить від розташування даного елемента коду.
Розглянемо можливі варіанти.
При виборі варіанта "Умова істинно" код вставлятиметься в скетч, тільки якщо логічне вираження умови повертає True. Відповідно, якщо вибрано варіант «Умова хибно» код буде вставлятися в скетч, лише якщо логічне вираження умови повертає False.
Тоолбар редактора коду залежить від розташування даного елемента коду.
Розглянемо можливі варіанти.
Загальний код мультиблоку, загальний код групи блоків, загальний код блоку – секція Declare.
При такому розташуванні елемента коду в тулбарі присутні кнопки Вставити UUID (1), Вставити тег параметра (2) і чек бокс Заборонити компілятору бачити #Include (3).
Якщо натиснути кнопку «Вставити UUID»(1), відкриється вікно вибору ідентифікатора.
Якщо натиснути кнопку «Вставити UUID»(1), відкриється вікно вибору ідентифікатора.
«Унікальне число» - при кожному виборі даного ідентифікатора, буде генеруватися унікальне число і вставлятися в код у місце розташування курсора.
"Ідентифікатор мультиблоку"
- при виборі цього ідентифікатора код вставляється тег . При компіляції проекту замість нього вставиться ID мультиблоку,
який буде однаковий у всьому коді, що входить у цей мультиблок.
Якщо натиснути кнопку «Вставити тег параметра»(2), відкриється вікно вибору тега.
Якщо натиснути кнопку «Вставити тег параметра»(2), відкриється вікно вибору тега.
Після вибору тега вставляється в позицію курсора в редакторі.
Чек бокс "Заборонити компілятору бачити #Include"(3) присутній у тулбарі редактора елемента коду тільки при розміщенні цього елемента в розділі Declare.
Він призначений для керування компілятором проекту. Якщо його не відзначити, то компілятор збере всі рядки #Include з секцій Declare всіх екземплярів блоків і вставить їх у код
скетча в тому місці, яке вважає за потрібне,
підкоряючись своєю логікою. Установка даного чек боксу повідомляє компілятору, що в даному елементі коду не можна чіпати рядок #Include і необхідно вставити її в скетч там,
де його прописав розробник блоку.
У деяких випадках це необхідно. Наприклад, де включення однієї бібліотеки має здійснюватися лише після включення іншої, від якої перша залежить.
Але в цьому випадку можливе дублювання підключення бібліотек. Це не страшно звичайно, але як кажуть – «не кошерно».
Загальний код мультиблоку, загальний код групи блоків, загальний код блоку - решта секцій.
Загальний код мультиблоку, загальний код групи блоків, загальний код блоку - решта секцій.
При такому розташуванні елемента коду в тулбарі присутні кнопки Вставити UUID (1), Вставити тег параметра (2) і Вставити тег тимчасової змінної (3).
Роботу кнопок «Вставити UUID»(1) та «Вставити тег параметра»(2) ми розглянули вище.
Якщо натиснути кнопку «Вставити тег тимчасової змінної»(3), відкриється вікно вибору типу тимчасової змінної.
Роботу кнопок «Вставити UUID»(1) та «Вставити тег параметра»(2) ми розглянули вище.
Якщо натиснути кнопку «Вставити тег тимчасової змінної»(3), відкриється вікно вибору типу тимчасової змінної.
Після вибору тега, він вставляється в редактор у розташування курсору.
Тепер розглянемо, що таке тимчасова змінна. Це така змінна, яка може використовуватись блоком для проміжних розрахунків. При компіляції проекту компілятор запитує у всіх блоків (як стандартних, так і користувача) тимчасова змінна якого типу потрібна. Після цього при необхідності він створює за однією змінною кожногозапитаного типу. Ось саме ім'я цієї змінної і вставиться в скетч при компіляції натомість тега.
Зверніть увагу, що робота з цією змінною має розпочатися (запис до неї) і закінчиться в межах однієї ділянки коду. Оскільки блок, що компілюється після даного блоку, може записати в цю змінну інші значення.
Тепер розглянемо, що таке тимчасова змінна. Це така змінна, яка може використовуватись блоком для проміжних розрахунків. При компіляції проекту компілятор запитує у всіх блоків (як стандартних, так і користувача) тимчасова змінна якого типу потрібна. Після цього при необхідності він створює за однією змінною кожногозапитаного типу. Ось саме ім'я цієї змінної і вставиться в скетч при компіляції натомість тега.
Зверніть увагу, що робота з цією змінною має розпочатися (запис до неї) і закінчиться в межах однієї ділянки коду. Оскільки блок, що компілюється після даного блоку, може записати в цю змінну інші значення.
Приклад використання тимчасової змінної.
Блок виведення на екран значення змінної.
Цей блок залежно від типу вибраної змінної перетворює значення цієї змінної на String і потім виводить її на екран. У цьому блоці в секції Loop коду кожного інстансу в місці вставки блоку створено 4 елементи коду.
Перші три – умовні та вставляються у код залежно від типу обраної змінної.
У цих елементах коду в тимчасову змінну типу String записується конвертоване значення вибраної змінної.
Цей блок залежно від типу вибраної змінної перетворює значення цієї змінної на String і потім виводить її на екран. У цьому блоці в секції Loop коду кожного інстансу в місці вставки блоку створено 4 елементи коду.
Перші три – умовні та вставляються у код залежно від типу обраної змінної.
У цих елементах коду в тимчасову змінну типу String записується конвертоване значення вибраної змінної.
У четвертому елементі коду значення даної тимчасової змінної виводимо на екран. Цей елемент безумовний.
В результаті компіляції при вибраній змінній типу Boolean отримаємо такий код.
if (_gtv1)
{
_tempVariable_String = "Ні";
}
else {
_tempVariable_String = "Так"; }
if ((0))
{
myOLED.print(_tempVariable_String, 0, 0);
}
if (_gtv1)
{
_tempVariable_String = "Ні";
}
else {
_tempVariable_String = "Так"; }
if ((0))
{
myOLED.print(_tempVariable_String, 0, 0);
}
Код кожного примірника – секція Declare
При такому розташуванні елемента коду в тулбарі присутні кнопки "Вставити UUID" (4), "Вставити тег параметра" (1), "Вставити тег входу" (5), "Вставити тег виходу" (6) і чек бокс "Заборонити компілятору бачити # Include »(2).
Роботу кнопки «Вставити тег параметра»(1) та чек боксу «Заборонити компілятору бачити #Include»(2) ми розглянули вище.
При натисканні кнопки «Вставити UUID»(4) при такому розташуванні елемента коду відкривається розширене вікно вибору ідентифікатора.
Роботу кнопки «Вставити тег параметра»(1) та чек боксу «Заборонити компілятору бачити #Include»(2) ми розглянули вище.
При натисканні кнопки «Вставити UUID»(4) при такому розташуванні елемента коду відкривається розширене вікно вибору ідентифікатора.
У цьому вікні з'явився новий пункт – «Ідентифікатор примірника». При виборі цього пункту в місце знаходження курсору в редакторі коду вставляється тег .
При компіляції блоку проекті замість нього вставляється ID конкретного екземпляра блоку.
Приклад
У секції Declare коду кожного інстансу оголошуємо змінну.
А в секції Loop кожного інстансу у місці вставки блоку записуємо в неї значення.
У проект вставляємо два екземпляри даного блоку
В результаті компіляції отримуємо код:
Секція Declare
int Var_176673836;
int Var_127258073;
Секція Loop місце вставки першого примірника.
Var_176673836 = 200;
Секція Loop місце вставки другого примірника.
Var_127258073 = 200;
Секція Declare
int Var_176673836;
int Var_127258073;
Секція Loop місце вставки першого примірника.
Var_176673836 = 200;
Секція Loop місце вставки другого примірника.
Var_127258073 = 200;
При натисканні кнопок «Вставити тег входу»(5) , «Вставити тег виходу»(6) відкривається вікно вибору відповідного тега зі списку входів або виходів блоку.
Після вибору необхідного тега він вставляється в місце розташування курсору у редакторі коду.
Розглянемо роботу входу.
На відміну від старого (Basic) редактора блоків користувача в цьому редакторі для входів змінні не створюються. Це зроблено для збереження пам'яті мікроконтролера. Замість тега входу в код вставляється логічний вираз, отриманий з входу, укладений у дужки. Найчастіше це ім'я зміною виходу блоку підключеного до входу.
Наприклад, розглянемо такий код
Розглянемо роботу входу.
На відміну від старого (Basic) редактора блоків користувача в цьому редакторі для входів змінні не створюються. Це зроблено для збереження пам'яті мікроконтролера. Замість тега входу в код вставляється логічний вираз, отриманий з входу, укладений у дужки. Найчастіше це ім'я зміною виходу блоку підключеного до входу.
Наприклад, розглянемо такий код
При підключенні на вхід константи отримаємо наступний результат.
if ((50) ==20)
{
// Якийсь код
}
Якщо подамо на вхід, вихід блоку зі змінною виходу, отримаємо наступне.
{
// Якийсь код
}
Якщо подамо на вхід, вихід блоку зі змінною виходу, отримаємо наступне.
if (((_d18x2x1O)) ==20)
{
// Якийсь код
}
Але на вході можлива і математика, яка задля економії пам'яті розраховується на лету.
Наприклад, за такої схеми отримаємо складніший варіант.
{
// Якийсь код
}
Але на вході можлива і математика, яка задля економії пам'яті розраховується на лету.
Наприклад, за такої схеми отримаємо складніший варіант.
if ((((((_d18x2x1O))+(100))*(85.00))-(((_d18x2x1O))*(45L))) ==20)
{
// Якийсь код
}
При цьому використанні входу в блок це не критично. Але можливий варіант, коли вхід використовують як параметр якоїсь функції в бібліотеці. Далеко не всі бібліотеки «люблять» коли їм як параметр підсовують вираз.
Наприклад, перепишемо код блоку.
{
// Якийсь код
}
При цьому використанні входу в блок це не критично. Але можливий варіант, коли вхід використовують як параметр якоїсь функції в бібліотеці. Далеко не всі бібліотеки «люблять» коли їм як параметр підсовують вираз.
Наприклад, перепишемо код блоку.
Отримаємо результат
Out_238022926_164280164 = abstractCrazyFunction(((((((_d18x2x1O))+(100))*(85.00))-(((_d18x2x1O))*(45L))));
Функція abstractCrazyFunction швидше за все, залаяється, коли отримає як параметра ось таке: ((((((_d18x2x1O))+(100))*(85.00))-(((_d18x2x1O))*(45L)))
Тому коли Ви не впевнені, що використання входу буде коректним для будь-яких даних, що приходять на вхід, рекомендую використовувати таку конструкцію.
Out_238022926_164280164 = abstractCrazyFunction(((((((_d18x2x1O))+(100))*(85.00))-(((_d18x2x1O))*(45L))));
Функція abstractCrazyFunction швидше за все, залаяється, коли отримає як параметра ось таке: ((((((_d18x2x1O))+(100))*(85.00))-(((_d18x2x1O))*(45L)))
Тому коли Ви не впевнені, що використання входу буде коректним для будь-яких даних, що приходять на вхід, рекомендую використовувати таку конструкцію.
Тоді результат компіляції задовольнить будь-яку функцію.
_tempVariable_int = (((((_d18x2x1O))+(100))*(85.00))-(((_d18x2x1O))*(45L)));
Out_238022926_164280164 = abstractCrazyFunction(_tempVariable_int);
Out_142227144_164280164 = abstractCrazyFunction1(_tempVariable_int);
Код кожного блоку – решта секцій.
_tempVariable_int = (((((_d18x2x1O))+(100))*(85.00))-(((_d18x2x1O))*(45L)));
Out_238022926_164280164 = abstractCrazyFunction(_tempVariable_int);
Out_142227144_164280164 = abstractCrazyFunction1(_tempVariable_int);
Код кожного блоку – решта секцій.
Тут є кнопки, роботу яких ми розглянули раніше.